Стаття 44. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи
44.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Вимоги цієї статті щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених у підпункті 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.
44.2. Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об’єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво, для обрахунку об’єкта оподаткування податком на прибуток використовують дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування, що стосуються діяльності (операцій), що здійснюється цими нерезидентами через постійні представництва, у тому числі якщо такі дані враховуються нерезидентами при складанні фінансової звітності щодо діяльності за межами України чи консолідованої фінансової звітності.
Іноземні компанії, визначені підпунктом 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу, ведуть облік доходів і витрат та визначають об’єкт оподаткування з податку на прибуток підприємств за міжнародними стандартами фінансової звітності з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку під час застосування положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
44.3. Платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:
44.3.1. 2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю, відповідно до статей 39 і 39-2, пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу;
44.3.2. 1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту;
44.3.3. 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту;
44.3.4. 1095 днів - для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.
Строки зберігання документів та інформації, визначені цим пунктом, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої цим Кодексом, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - з дня завершення строку їх дії).
У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1825 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39-2, пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, у встановленому законодавством порядку передаються до архіву.
Передбачені цим пунктом строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.
44.4. Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.
У разі отримання платником податків згідно з пунктом 86.14 статті 86 цього Кодексу від контролюючого органу інформації про виявлені обставини (факти), що можуть свідчити про здійснення операцій з метою надання неправомірної вигоди службовій особі іноземної держави, документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, якщо вони підтверджують зазначені обставини (факти) та/або є підставою для відображення в обліку операцій, пов’язаних із зазначеними обставинами (фактами), зберігають протягом строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті, збільшених на 1095 днів.
44.5. У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв’язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок (крім перевірок, визначених статтею 200 цього Кодексу) переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів.
У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
44.6. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
44.7. У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.
У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
44.8. Відокремлені підрозділи, які визначені платником окремого податку, повинні вести облік з такого податку за правилами, встановленими цим Кодексом.
Стаття 44-1. Документи про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників нерезидентів, які ведуть господарську діяльність або отримують доходи в Україні
44-1.1. Вимоги цієї статті застосовуються до таких осіб:
а) нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності зареєстрованого відокремленого підрозділу);
б) іноземних юридичних осіб, визначених підпунктом 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.
Вимоги цієї статті не застосовуються до нерезидентів, які відповідають умовам пункту 44-1.4 цієї статті.
44-1.2. Особи, визначені пунктом 44-1.1 цієї статті, зобов’язані встановлювати власну структуру власності та усіх кінцевих бенефіціарних власників, регулярно оновлювати і зберігати відповідну інформацію на території України та надавати її до контролюючого органу у випадках та в обсязі, передбачених цією статтею. Інформація про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників повинна зберігатися не менше 1825 днів з дня, наступного за завершенням звітного року, якого вона стосується.
Терміни "кінцевий бенефіціарний власник" та "структура власності" вживаються у цій статті у значеннях, наведених у Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
Повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників осіб, визначених пунктом 44 -1 .1 цієї статті, вперше подається до контролюючого органу в електронній формі у строки, встановлені цим Кодексом для подання квартальної податкової декларації з податку на прибуток підприємств.
Вимоги до форми та змісту структури власності для нерезидентів визначаються відповідно до Положення про форму та зміст структури власності, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Порядок надання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників особами, визначеними цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Особи зобов’язані підтримувати інформацію про усіх своїх кінцевих бенефіціарних власників та власну структуру власності в актуальному стані, оновлювати її та повідомляти контролюючий орган про зміни протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення.
Повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників не є частиною податкової декларації з податку на прибуток підприємств.
Обов’язки, передбачені цим пунктом, виконуються особами, визначеними пунктом 44-1.1 цієї статті, самостійно або шляхом призначення уповноваженого банку у порядку, встановленому пунктом 44-1.3 цієї статті.
44-1.3. Положення цього пункту застосовуються до осіб, визначених пунктом 44-1.1 цієї статті, які мають щонайменше один рахунок у банку, що здійснює діяльність згідно із законодавством України.
44-1.3.1. Особа, визначена пунктом 44-1.1 цієї статті, має право прийняти рішення про незастосування вимог пункту 44-1.2 цієї статті щодо самостійного подання інформації про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників до контролюючого органу та делегувати обов’язок щодо надання відповідної інформації банку (або банкам), у якому (у яких) така особа має рахунок (рахунки). Про прийняте рішення відповідна особа зазначає у повідомленні про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників.
Положення пункту 44-1.3 цієї статті застосовуються, починаючи зі звітного кварталу, за який було повідомлено про відповідне рішення.
44-1.3.2. Особа, яка відповідає вимогам пункту 44-1.3 цієї статті, письмово у довільній формі повідомляє про відповідне рішення кожний банк (далі - уповноважений банк).
44-1.3.3. Уповноважений банк, якому делеговано повноваження щодо надання інформації, передбаченої пунктом 44-1.2 цієї статті, зобов’язаний надавати таку інформацію на запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
44-1.3.4. Особа, яка відповідає вимогам пункту 44-1.3 цієї статті, має право змінити уповноважений банк або рішення про застосування цього пункту та самостійно надавати до контролюючого органу інформацію, передбачену пунктом 44-1.2 цієї статті, зазначивши про це у повідомленні про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників.
44-1.4. Не зобов’язані розкривати інформацію про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників згідно з вимогами цієї статті нерезиденти, які відповідають щонайменше одній із таких умов:
а) власником істотної участі у розмірі понад 75 відсотків у такій особі є міжнародні фінансові організації, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами;
б) нерезидент є публічною компанією, акції якої допущені до торгів на іноземному організованому фондовому ринку (фондовій біржі), включеному до переліку, який формується відповідно до вимог частини восьмої статті 5-1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
Стаття 44-2. Фінансова звітність та документи трастів, управління якими здійснюють резиденти України
44-2.1. Фізичні та юридичні особи - резиденти України, які на договірній основі здійснюють управління діяльністю, активами або майном трасту (є довірчими власниками) або виконують обов’язки адміністратора такого трасту, зобов’язані:
1) повідомляти контролюючий орган про укладення та припинення договору щодо управління або адміністрування трасту;
2) зберігати на території України та надавати на запит контролюючого органу відомості про засновників, довірчого власника, захисників (за наявності), вигодоодержувачів (вигодонабувачів) або групу вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також про будь-яких інших фізичних осіб, які є кінцевими бенефіціарними власниками трасту (у тому числі через ланцюг контролю/володіння);
3) зберігати на території України та надавати на запит контролюючого органу окрему фінансову звітність щодо трасту, а також документи, визначені пунктом 44.1 статті 44 цього Кодексу, які підтверджують дані такої звітності.
44-2.2. Повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту надсилається до контролюючого органу протягом 30 календарних днів з дня його укладення або припинення. Форма і порядок надсилання такого повідомлення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
44-2.3. Терміни "траст", "кінцевий бенефіціарний власник", "вигодоодержувач (вигодонабувач) трасту" вживаються у цій статті у значеннях, наведених у Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
Вимоги до форми та змісту відомостей, передбачених підпунктом 2 пункту 44-2.1 цієї статті, визначаються відповідно до Положення про форму та зміст структури власності, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Управителі та адміністратори трастів зобов’язані підтримувати відомості про всіх кінцевих бенефіціарних власників та про структуру власності трастів в актуальному стані, оновлювати її та забезпечувати надання контролюючому органу за його запитом відомостей, передбачених цією статтею, протягом 10 календарних днів з дати отримання відповідного запиту.
44-2.4. Фінансова звітність трасту має бути складена відповідно до вимог, встановлених законодавством, що регулює діяльність трасту (особистим законом). Якщо особистий закон не вимагає складати фінансову звітність для трасту, особи, зазначені у пункті 44-2.1 цієї статті, зобов’язані забезпечити складання окремої фінансової звітності за міжнародними стандартами.
Управитель або адміністратор трасту зобов’язаний забезпечити надання контролюючому органу за його запитом копій документів, передбачених цією статтею, протягом 30 календарних днів з дати отримання відповідного запиту. Документи надаються в засвідчених копіях та з перекладом українською мовою. У разі подання документів англійською мовою переклад українською мовою не вимагається.
Документи щодо трасту зберігаються протягом строку не менше 1825 днів з дня завершення звітного періоду, якого вони стосуються, та не менше 1825 днів з дня припинення трасту або припинення договору, за яким здійснюється управління або адміністрування трасту, залежно від того, який строк настане раніше.
44-2.5. Вимоги цієї статті застосовуються до осіб, які є управителями або адміністраторами трастів, незалежно від того, чи застосовуються до кінцевих бенефіціарних власників відповідних трастів вимоги статті 39-2 цього Кодексу.
